ra.ck.ua

Боротьба за комфорт триває...

“За межами” —
блог еволюціонуючого хоумбоя

Маніфест

#ehboy2018

На моєму десктопі красується якось створений власноруч колаж із написом “джаст врайт”. Це було кілька років тому, я тоді знову відчув жагу до форматування думок у друкованому тексті, але, як часто буває після творчого піднесення, мене знову спіткали хобота через питання, без відповіді на які жодна моя дія не має сенсу. Ось вони: навіщо?, що? і як? Ці питання (зайобують) стали моєю мантрою, а відповіді на них, саме в такій послідовності, дозволяють побачити практичну користь там, де вона не очевидна. Як у відомому мемі, це моя версія трьох головних слів, з яких починається будь-яка нова справа, або продовжується стара справа, на яку я зненацька поглянув по-новому. Кінець старого і початок нового року напрочуд вдалий час для відповідей самому собі, тому ось вони, у вигляді маніфесту напередодні прийдешнього року, який нарешті створить прецедент у їх плинності, проживати наступний насиченіше і з розумінням того, що я-таки маю право визначати цінність власних справ, скориставшись для цього звичними для запеклого хоумбоя засобами.

Пиши про те, чого тобі зараз не вистачає. Це відповідь на муляюче мені питання “навіщо?”, яку може сформулювати друкарська машинка, поки я намагаюся вхопитись за, щоразу вислизаючу “розумну” думку. Розумна думка корисна, бо містить пояснення. І не потрібно хвилюватися через те, що ця peaceman-ська жага може бути простою графоманською пропасницею. Ба, навіть якщо це дійсно так, то графоманія -- теж засіб, який допомагає мені еволюціонувати у питаннях, на які я маю відповісти самотужки, оскільки, по-перше, чужі відповіді не підходять до мого пазла, а по-друге, мій індивідуалізм (комусь зручніше називати його гординею) щоразу застерігає від бездумного використання чужих надбань у якості готових рішень для моїх власних завдань. Достатньо дозволити собі не бути повсякчас оригінальним, ціною неймовірних інтелектуальних зусиль і власного часу знову і знову фонтануючи свіжими ідеями, перестать випинати почуття власної величі завдяки мозголомним сентенціям, від спроб усвідомлення яких у підписників соціалочок настає інтелектуальний стовбняк, а у мене, саме через спричинений на читачів вплив -- короткочасний і стрімкий, мов домкрат, емоційний стояк, -- коли це все перестає важити, от тоді і приходять дійсно важливі і зрозумілі через свою простоту, ідеї. І байдуже, що до них доводиться продератись крізь пласти словесного ілу, бо ж він теж є корисним поживним субстратом, на якому тільки і може зародитися і прорости нове життя, флора і фауна авторського едемського саду розбігаючихся у різні боки розмаїтих думок.

Пиши про те, що тебе зараз хвилює. Ось тут я точно не буду оригінальним, оскільки у віці, яким цього року наздогнало і “стукнуло” у саме тім’ячко і мене теж, притомним людям властиво підбивати певні підсумки, і почасти, у індивідів типу мене, тверезий погляд на них викликає, якщо не занепокоєння, то смуток і жаль за втраченим часом, намарно розтраченим потенціалом, якого в юності відчувалося у надлишку. Та я маю переконання, що ці хвилювання можуть допомогти сформулювати стратегію подальшого проходження цього пекельного квесту під кодовою назвою “доросле життя”, наближаючи до відповіді на питання “що?” саме робити далі, щоб цього разу проходження відбувалося на новому рівні самоусвідомлення і світосприйняття. Не хочу корчити із себе “#пиздецьнутийскладний”-ого чувака, так і бути, погоджуюся на “#простощасливий”-ого, оскільки саме цей мій state of mind найкраще відповідає на третє питання “як?” --

продовжуй цікавитись життям і залишайся цікавий своїм людям у ньому. Адже так склалося, що мною зацікавилося життя, коли я сам повернувся до нього лицем, відірвавши погляд від яскравого але нежиттєздатного через свою плоску природу екрану, а дупу -- від вже не надто плаского стільця, через надмірне на ньому “сидіння ровно” власними булками. Цей розворот на 180 градусів став можливий саме завдяки іншим людям, яких у цьому році стало на порядок більше, і одній особливій Людині, спілкування з якою дає мені пальне продовжувать “жечь у етіх ваших фейсбучіках”, і якого, я впевнений, вистачить із залишком на подолання не лише #притяжіннястільця, а й земного тяжіння, і досягнення нашим шатлом першої і наступних космічних швидкостей, тож: just write & let the trip go on!

@base, Kyiv, Ukraine, 2018/12/30